Історія школи
До 1929 року справжньої школи в селі Широкому не було. Діти навчалися в найманій хаті. По угоді з господарями, які віддавали для навчання дітей одну з своїх кімнат, їхня хата ставала школою. Ні парт, ні будь-яких інших спеціальних меблів там не було: стіл, лави – ось і все, що мали тоді учні в класі. Замість підлоги – долівка. Взимку дуже мерзли, бо одягнені були погано. В хаті топили піч кураєм чи соломою. Часто дим йшов прямо в кімнату. Вчителем був Берест І.Т.
В 1929 р. мешканці села домовились зібрати кошти і відкрити нову школу для своїх дітей. Будувати було б довго, та і будівельних матеріалів не вистачило. Тому вирішили на сходці купити дім у Якова Дробота. Перед тим, як віддати його дітям, дім добре відремонтували, трохи переробили.
Перед відкриттям школи діти колоною пішли до нового приміщення. Всі були радісно збуджені, настрій святковий – та це і справді було свято для учнів. Перед тим, як розпочати навчання, урочисто перерізали стрічку і дітвора юрбою увійшла в нове мешкання.
Школа була початкова і працювало в ній тоді лише двоє вчителів. Школярам, хто мав в цьому потребу, видавали одяг і взуття. Держава дбала про них. В залежності від успішності учня і нагорода різна. Під час навчання в новій школі, ми ходили на екскурсії, здійснювали групові культпоходи на концерти в с. Решетино.
( Записано зі спогадів вчительки-пенсіонерки
Ново житомирської НСШ Зайцевої Г.П.)
Перший піонерський загін в Широківській початковій школі був створений ще в 1928 р. Приймали у піонери учнів 4-го класу. Їм було по 14-15 років.
Ось як описує цю подію Зайцева Г.П., яка тоді навчалась в нашій школі:
«Я дуже добре пам`ятаю, як приймали цих, майже дорослих хлопців і дівчат в піонери, як пов`язали їм червоні галстуки. Ми з заздрістю дивилися на них. Тоді ж я вирішила також стати піонеркою.» Першими піонерами були: Заворотній Гнат, Лемішко Ганна, Петрова Валентина, Баранець Софія, Соколенко Микола, Мінаков Іван, Тертиця Іван, Яловий Пилип, Лабза Ілько та інші. Всього 28 чоловік»
« Організаторами першого піонерського загону були вчителі Іван Васильович та Варвара Леонтіївна Демиденко. Особливо багато уваги приділяла роботі загону вчителька Надія Іванівна Горбенко. Бувші піонери і зараз згадують про неї з почуттям великої любові та подяки.
Соколенко Микола став першим загоновим вожатим. Він умів зацікавити, захопити дітей піонерською роботою. Під його керівництвом учні допомагали хворим і старим, приймали участь у недільниках і суботниках, створювали агітбригади, працювали в полі. В школі піонери теж все робили своїми руками, так як техпрацівниць тоді не було. Про це розповідає жителька с. Широкого Плахотня М.: «Наші батьки не дозволяли нам вступати в загін. Микола йшов до них і умовляв їх не чинити нам перепон при вступі в піонерську організацію.»
Учитися було дуже важко. Не було підручників, зошитів. Навіть галстуків ми не мали. Піонери вітали один одного салютом, чим і відрізнялися від інших учнів.
Соколенко написав Н.К.Крупській листа. Вона прислала нам 69 книг, свій портрет і фотографію Ілліча. Надія Константинівна вітала нас з кожним святом. В своїх листах вона давала поради, як краще організувати роботу в загоні. За її порадою нас возили на екскурсії в музеї, на підприємства.
Соколенко М.А. загинув в роки Великої Вітчизняної війни, захищаючи Одесу»
( Соколенко М.А. був тричі поранений. Служив на кораблі «Нахімовець», загинув у 1943 році)
Червоні слідопити розшукали сестру Соколенка М.А., яка живе у м. Фергані. Вона прислала їм фотографію брата та свої спогади про діяльність піонерії 30-х років.
« На першотравневі свята піонери нашої та Ново житомирської школи зустрічалися в с. Широкому, разом йшли на демонстрацію, а після параду виступали з концертом у клубі, відкритому в простій селянській хаті. Учні розучували п`єси «Наталка Полтавка», «Оленка» та ін. після вистави діти читали вірші. Особливо, любили слухати Лабзу І. Він знав багато віршів, навіть, цілу книгу «Павлуша» декламував.
Коли Н.К. Крупська прислала нам книги, Микола відкрив вдома хату-читальню. Люди тягнулися до знань. Ввечері збиралися односельчани, і Микола читав їм вголос. Найбільше подобались людям твори Т.Г.Шевченка та О.С.Пушкіна.
В цей час організовувались колгоспи. На зборах виступали сількори, агітатори, сільські активісти. Від піонерії виступив Микола. Він сказав, що в майбутньому все буде робитися за допомогою техніки. Настане такий час, коли, навіть, кури будуть виводитись в спеціальних машинах, буде створено птахоферми, а обслуговувати їх буде 5-6 чоловік. Люди обурились і пішли:»Скажете ще, що курка в день по два яйця нести буде» - бурчали вони. Зараз сміються згадуючи, той випадок.
Майже всі учні 30-40-х років обрали собі фах за покликанням. Так, Яловий Ф.А. став прокурором, Яловий А.П., Пироженко Порфирій Іванович та Пироженко Яків Іванович стали кадровими військовими, Тертиця Олександр Іванович – адміралом, Соколенко Марія Андріївна – медпрацівником, Суслов Іван Кирилович – вчителем.
Багато бувших випускників загинуло в роки Великої Вітчизняної війни, захищаючи свою Батьківщину: Плахотній Іван, перець Василь, Ґава П.А., Мінченко І., Киктенко В.О., Супрун В.В. та ін.
В передвоєнні роки в школі працювали такі вчителі: Замотайло Василь Олександрович, Замотайло Петро Михайлович, Васильченко Олександр Якович, Дядя Галина П..
Багато горя діти зазнали в 1941 році. Війна застала їх в піонерському таборі при школі. Вони намагалися в усьому допомагати дорослим: працювали на колгоспних ланах, допомагали сім`ям червоноармійців. Під час війни школа не працювала. Тільки після визволення села Радянською Армією, вони мали змогу знову навчатися.. Більшість з них закінчили тільки початкову школу через складні матеріальні умови. Пироженко І.С., Чернетко А.В., Артеменко Л.Н. та дехто інший одержали вищу та середню спеціальну освіту.
В Широківській ПШ працював по 1953 р. учасник ВВв Козаченко Федір Антонович. До війни в с. Новоселівці була неповна середня школа. Під час війни приміщення її згоріло. З 1944 року Новоселівська НСШ почала працювати в с. Вільний Посад. Розмістилася вона в кількох пристосованих приміщеннях. Класи були маленькі, тісні. Заняття проводились у дві зміни. Навчались при гасовому освітленні, замість підлоги – долівка. Діти приходили здалеку при будь-якій погоді. Ні буфету, ні їдальні не було.
В1959 р. школу перевели в с. Широке на центральну садибу колгоспу. З 1961 р. Новоселівську НСШ переіменовано в Широківську восьмирічну школу.
З 1949 по 1978 рр.. в цій школі працювала вчителем Смолянська Лідія Яківна, яка протягом 29 років виконувала обов`язки позаштатної, а потім штатної піонерської вожатої. За її ініціативою учні здійснили багато цікавих і корисних справ. Лише з 1953 по 1963 рік діти виростили й здали державі 4638 кролів, знищили 5620 ховрахів, продали на 920 крб. художньої літератури, зібрали 24 т металобрухту. 
В 1953 р. учні посадили біля школи 500 декоративних дерев, 250 кущів, заклали плодову шкілку. 
В1957 р. кращі піонери Яловий І., Статева Г., Курган В., Доценко Т., КарпенкоВ., ЛегейкоН. та ін. приймали участь в районному фестивалі молоді.
7 квітня 1957 р. учні школи зайняли перше місце серед семирічних шкіл району на огляді-конкурсі художньої самодіяльності. Кращі номери програми: «Огорчение без обучения», басня «Волк и ягненок» були відібрані на обласний конкурс художньої самодіяльності. 
Учні підтримували тісний зв'язок з колгоспним виробництвом. В1958 р. була створена виробнича бригада. Піонери взяли зобов`язання виростить на площі 5 га по 30 ц кукурудзи. Було організовано агрогурток, яким керував агроном колгоспу Гурко Михайло Олексійович. Діти вивезли перегній в поле, провели снігозатримання. Бригада своє зобов`язання виконала.
Діти часто зустрічалися з передовиками сільського гос-ва, цікавилися їх працею і життям, бували на фермах в бригадах.
В 1957 році в школі був створений історичний гурток. Багато зустрічей провели члени гуртка із старожилами села: Дібровою П.І., Лабзою Г.Н., Мінаковою Мариною Дмитрівною та ін. Зібраний матеріал використали при написанні історії села та літопису школи.
Дуже полюбляли діти походи по рідному краю. З великим задоволенням відвідали вони м. Кривий Ріг та Дніпропетровськ, дендрологічний парк «Веселі Боковеньки», Криворізький лісо заповідник та ін.
Під час походів зустрічалися з цікавими людьми. Наприклад, лісник заповідника розповів про життя тварин, про різні породи дерев, вчив розпізнавати сліди, читав свої власні вірші. Незабутнє враження справив на дітей дендропарк, цей оазис в сухому ступу. Краса Давидовського парку залишила глибокий слід в їхніх серцях.
В місто Кривий Ріг діти на екскурсію їздили на велосипедах.
Цікаво пройшов дводенний похід по рідному краю. Учні не знали куди їдуть і що їх чекає попереду В день походу командир одержав пакет, в якому був маршрут походу. В самих несподіваних місцях діти знаходили зашифровані донесення розвідників. Розшифрувати їх було нелегко. Одні написані у вигляді ребуса, інші можна було прочитати тільки за допомогою сітки або дзеркала.
Непомітно спливає час . Все нові і нові місця відкриваються перед дітьми. Ось і великий привал. І за помахом чарівної палички зникає їжа з імпровізованого столу. Починається гра. Загін ділиться на дві групи. Кожна з них намагається якнайшвидше виконати наказ командира: захопити «язика», прочитати слід, непомітно перебратися через «кордон»…
Звучить сигнал і похід продовжується. Ось і мета подорожі – школа №83 в с. Новоіванівці.
Туристів зустрічають квітами, піснями, музикою.Їм вручають альбом. Починаються спортивні змагання, танці. Ввечері всі разом ідуть в кіно. Наступного дня учні оглянули нове селище, кар`єр, відвідали братську могилу воїнів, які віддали життя за звільнення району. Приємною була зустріч, теплим прощання. Вже й додому час.
Цікавою була поїздка в м. Дніпропетровськ. Екскурсанти побували в історичному музеї та в музеї образотворчого мистецтва, подивилися лялькову виставу «Попелюшка» та кінофільм «Таємнича знахідка», відвідали парк ім.Чкалова та Комсомольський острів, купалися в Дніпрі.
Традиційні стали товариські спортивні зустрічі з сусідніми школами: Новожитомирською, Шевченківською, Новоукраїнською. В районних спортивних змаганнях наші юні спортсмени зайняли перше місце серед восьмирічних шкіл р-ну по легкій атлетиці, настольному тенісу, волейболу, шашках та шахматах.
В1961 р. піонерській дружині нашої школи було присвоєно ім`я Юрія Гагаріна. В 1962 р. на районному зльоті піонерії дружину нагородили стерео фотоапаратом. Велику допомогу надали учням студенти Дніпропетровського університету, які приїхали в наш колгосп. Вони взяли шефство над школою, допомагали учням обладнати спортивну площадку. Один з них Олександр Калугін – організував загін юних друзів Радянської Армії та став першим його командиром.. В школі була проведена воєнізована гра під назвою «Операція Червона зірка», розрахована на 5 етапів.
- Турнір червоних слідопитів.
- Змагання військових спеціалістів:
А. стрільцям - влучити гранатою в ціль.
Б. розвідникам – написати зашифроване донесення.
В. саперам – побудувати укріплення.
Г. санітарам – надати першу допомогу.
Д. редакторам – описати бойовий епізод.
Є. спостерігачам – визначити відстань до об`єкту…
3. Подолання смуги перешкод проводилося у вигляді естафети.
4. Стрільба по мішені з дрібнокаліберної рушниці.
5. Штурм снігової фортеці .
Силами учнів в школі створену Ленінську кімнату, кабінет домоводства. Створено картину галерею, яка складалася з 240 репродукцій. Оформлено виставку кращих робіт учнів. Піонерська агіткульт бригада виступала перед трудівниками села. 
Зібрали бібліотечку з 110 книг і подарували її тваринникам. Багато цікавих книг прочитали діти. Вони стали їхніми друзями. Вони не тільки самі читали ,а й розкривали красу художнього слова перед жителями села. Розповсюджували книги серед населення., читали вслух, самі керують шкільною бібліотекою.
В школі проводились літературні вечори і конференції, обговорювались прочитані книги. Проводились збори загонів на тему «Мій улюблений літературний герой», «Образи комсомольців в творах радянських письменників», «Великий Кобзар». Учні старших класів виступали з доповідями про життя і творчість композиторів, художників, поетів, письменників, проводили політінформації, бесіди. .
Активно працюють гуртки: ляльковий, фізкультурний, художньої самодіяльності, юних натуралістів.
З 1956 року працює гурток іноземної мови. Діти листуються з школярами НДР, проходять вечори іноземної мови, випускається газета. Оформили куточок інтернаціональної дружби, виготовили багато наочних посібників. 15 квітня 1962 року відбувся районний огляд художньої самодіяльності на іноземній мові, на якому наша школа посіла 2-ге місце в районі. В1963 році створено клуб інтернаціональної дружби(КІД) 
В 1965 році вперше було проведено колективну підписку на піонерські та комсомольські періодичні видання. Всього виписано 159 екземплярів.
Діти приймали участь в будівництві початкової школи.
2жовтня 1965 р. разом з піонерами всієї країни піонерська організація нашої школи прийняла участь у Всесоюзній радіолінійці. Були запрошені комсомольці 20-х років В.М.Івлєв, П.Х. Свиридов. Приїхали і наші шефи – студенти Дніпропетровського державного університету. На рахунку учнів школи в 1965-1966 рр.. багато корисних справ. Обчищено 89 т кукурудзи, зібрано 8т яблук, 3т металобрухту. Біля дитячого садочка та біля клубу 300посаджено 300 дерев. 
Не забували діти і про своїх пернатих друзів. До дня птахів виготовили 40 шпаківень і годівничок.. Провели три суботника по прибиранню садів, парків. Знищили 1038 ховрахів.
В 1966-1967 рр. проводилась робота по достойній зустрічі річниці Великого Жовтня.. Були проведені зустрічі з першими організаторами колгоспу, зі старими комуністами і комсомольцями 20-30-х років. Цікава зустріч була з Пироженком С.І.
В 1968-1969роках було закінчено будівництво нової школи. Діти приймали посильну участь в підготовці школи до навчального року: виносили сміття, мили вікна, прибирали подвір`я. Велика робота була проведена по оформленню класних кімнат.
Велику роботу в школі проводили червоні слідопити. На початку квітня 1965 року вони одержали листа від матері молодшого лейтенанта Фьодорова, який загинув у Широкому. Вона просила покласти зелену гілочку на могилу сина, бо 12-го квітня – день його народження. Схвильовані та зворушені діти відповіли, що такої могили в нашому селі нема. Виявилося, що він загинув у с. Широкому Солонянського району. Мати прислала в школу фотографію сина, його листи з фронту, вірші, які він написав перед смертю.. В 1966 р. Наталія Степанівна сама приїхала з далекої Нарви, щоб побачитися з піонерами занону, який носить ім`я її сина. Діти подарували альбом та вірші, присвячені Л.Д.Фьодорову.
В 1969 р. червоним слідопитам вдалося розшукати Івана Степановича Одарченка, а потім і подружитися з ним. Він надіслав дітям свою фотографію, декілька листів та вирізки з газет. Іван Степанович пройшов бойовий шлях від Сталінграду до Берліна, позував скульптору Є.В. Вучетичу для монумента «Воїн-визволитель», що установлений на братській могилі в берлінському «Трепов-парку». Цей монумент відомий всім. Він символізує подвиг радянських воїнів, які врятували світ від фашизму. Велика і цікава робота була проведена до 25-річчя з дня Перемоги. Діти відвідали всіх учасників війни, привітали їх зі святом. Були організовані марш-паради з покладанням гірлянд Слави на могили воїнів в селах Широке, Шевченкове, Романівна.
Про те, що в село приїхав генерал, першими дізналися діти. Хлопчики не приховували своєї радості та захвату, повідомляли один одному новину:
-Кажуть, що він визволяв наше село.
- А на грудях орденів і не злічити.
-От би стати таким як він!
І ось в школі збір дружини. До піонерів прибув почесний гість генерал-лейтенант А.К.Блажей, бувший начальник штабу 37-ї армії, яка звільняла Криворіжжя від німецько-фашистських загарбників .Затамувавши подих слухали діти бувшого фронтовика.
Це була розповідь про їх батьків та братів, які вистояли в боях і перемогли.
- Юні друзі ,- звертається до присутніх генерал ,- вчіться відмінно, будьте патріотами своєї Батьківщини! Ви наше майбутнє.
Довго і уважно слухали учні. А під кінець пролунали гучні оплески. Із шеренги синьооких дівчаток та білявих хлопчиків вийшла Ліля Пряник – учениця 3-го класу. Дзвінким голосом висловила вона подяку за все. – за те , що над головою у нас чисте небо, що нашим дітям старше покоління подарувало радість і весну. З словом подяки виступила Валентина Чередниченко – голова ради дружини та вчителі.
Генерал – лейтенант А.К. Блажен став почесним піонером дружини. Йому вручили подарунок. А щоб зміцніла дружба і ніколи не забувалася зустріч, всі разом сфотографувалися.
А на прощання Арефій Костянтинович Блажей записав у книгу почесних відвідувачів свій наказ. З від`їздом А.К. Блажей дружба з ним не припинялася. Він прислав дітям свої мемуари «В армейском штабе», а учні звітували йому про свої успіхи. 
В Широківській школі побував племінник Героя Радянського Союзу Карпенка Миколи Григоровича. Старший сержант І. Таран багато й цікаво розповідав про свого дядька , побував на уроці історії.
В 1957 р. в школі був створений історичний гурток. Багато зустрічей провели члени гуртка із старожилами села: Дібровою П.І., Лабзою Г.Н., Мінаковою Мариною Дмитрівною.На фото: зустріч гуртківців з Дібровою П.І. – найстарішим свідком минулого, - який ділиться з дітьми своїми спогадами.
